Канализация

Канализационные трубы «Розма»

Багаторічний досвід експлуатації сталевих трубопроводів показав, що строк їх експлуатації не перевищує 10 – 15 років, після чого починаються проблеми технічного характеру.

Зацікавленість в проектуванні довговічних та надійних інженерних систем примушують подумати над можливістю використання інших альтернативних матеріалів. Одним із таких матеріалів на сьогоднішній день став поліпропілен (рандом сополімер PPRH тип 3).

Даний тип матеріалу на сьогодні використовують як сировину для виробництва каналізаційних труб.

Якщо розглядати переваги поліпропіленових труб для систем внутрішньої каналізації, то можна виділити наступні пункти:

• підвищена хімічна стійкість;
• відсутність корозії;
• відсутність утворення відкладень та заростання поперечного зрізу;
• простота транспортування та зберігання;
• невелика вага та гладка поверхня;
• поліпропілен абсолютно нетоксичний, навіть, якщо примусити його горіти, то виділяється лише вода та вуглекислий газ.

Одним із важливих факторів, який впливає на вибір матеріалу для систем внутрішньої каналізації, є верхня границя допустимих робочих температур та хімічна стійкість. Оскільки при використанні сучасних побутових приладів температура зливу господарської каналізації звичайно сягає 95°С. Це стосується використання автоматичних пральних машин та автоматичних посудомийних машин, де поряд із високими температурами використовуються різні хімічні миючі засоби.

Якщо враховувати, що припустима гранична температура для труб із поліетилену та ПВХ складає 65°С, то при попаданні в систему стоків з вищою температурою в кінці кінців призведе до деформації трубопроводу та протікання в місцях стикування труб.

В порівнянні з іншими пластиковими трубами (ПЕ, ПВХ, ХПВХ), поліпропіленові труби значно міцніші, особливо це сказується за низьких температур, що грає важливу роль при транспортуванні та наступному монтажі.

Поліпропіленові труби для систем внутрішньої каналізації не піддаються світловому старінню і можуть зберігатися на протязі 2 – 3 років під відкритим небом навіть за низьких температур.

Отже, із впевненістю можна сказати, що використання поліпропіленових труб в системах внутрішньої каналізації на даний час є одним з найбільш доцільних та економічних варіантів. Це підтверджується не стільки словами, скільки високою популярністю даного матеріалу у всьому світі.

Основні механічні та термічні характеристики поліпропілену

Двухпелюсткове ущільнення з роспорним кільцем виконане по стандарту DIN 4060 та має жорсткість 60+-5 по Шору.

Загальні правила монтажу поліпропіленових труб для систем внутрішньої каналізації.

• Розрізання труб.

Якщо виникла необхідність обрізати трубу, то в цьому випадку бажано використовувати пилку з мілкими зубцями (бажано по металу), тримаючи її у вертикальному положенні для забезпечення перпендикулярності зрізу.

• Зняття фаски.

За допомогою спеціального інструменту необхідно зняти фаску під кутом 15˚ (градусів). За відсутності спеціального фаскознімача такий самий результат можна отримати, використовуючи оксамитовий терпуг («бархатный напильник» рус.) . В цьому випадку фаска повинна бути абсолютно гладкою для того, щоб не пошкодити ущільнювач.

• Переконайтесь в тому, що кромка труби та з'єднувальне гніздо абсолютно чисті.
• Нанести змазку на кромку труби або за її відсутності (змазки) можна використовувати мильну воду (забороняється використовувати масла або мінеральні змазки).
• Ввести кромку труби впритул в муфту, та витягнути назад на 1 см., цим самим на кожному стикові створюється компенсуюче з'єднання на випадок розширення або стискання труб.
• Фасонні вироби (коліна, розтруби і т. і.) в жодному разі не можна розрізати, оскільки їх розміри розраховані виходячи з малогабаритних приміщень.

Конкретні приклади монтажу деяких частин внутрішньої системи каналізації.

1. Монтаж стояків необхідно вести знизу вгору; розтруби труб, патрубків та фасонних частин на вертикальних та горизонтальних ділянках системи повинні бути направлені назустріч стоку рідини.
2. Для каналізаційних трубопроводів, які прокладаються по підлозі, рекомендується використовувати керамзитобетонні блоки висотою 8-20 см, до яких приварюються кронштейни кріплень. На кронштейнах встановлюються пересувні стойки, що дозволяють переміщувати хомути для кріплення.
3. В нижній частині каналізаційного стояка, де з'єднуються двохплощинна хрестовина, трійник та компенсаційний патрубок, рекомендується встановлювати єдине кріплення з двома хомутами.
4. Для приєднання до трубних виробів відвідних труб від пластикових сифонів умивальників, мийок та інших санітарних пристосувань, рекомендується застосовувати спеціальні гумові перехідні манжети.
5. Вивід унітазу з'єднують з трубопроводом діаметром 110 мм. за допомогою литого або формованого патрубка та гумової манжети. Використання патрубків необхідної довжини дозволяє регулювати відстань від унітазу до вісі каналізаційного стояка.
6. Прохід пластикових трубопроводів крізь стіни та переборки виконується за допомогою гільз із жорсткого матеріалу (сталь, труби і т. п.), внутрішній діаметр яких повинен перевищувати зовнішній діаметр трубопроводу на 10-15 мм. Міжтрубний простір заповнюється м'яким негорючим матеріалом. За відсутності спеціальних гільз можна використовувати руберойд, пергамін, толь.
7. Заробляти штроби, короби, отвори в стінах, а також місцях проходу стояків крізь міжповерхові перекриття необхідно після закінчення робіт з монтажу та наступного тестування трубопроводів.

Монтуючи трубопроводи систем внутрішньої каналізації, що допускають транспортування постійних стоків з температурою до 80˚С, забороняється заміна деталей на менш теплостійкі деталі, виготовлені з таких матеріалів, як полівінілхлорид (ПВХ) або поліетилен (ПЕ), які призначені для відводу постійних стоків з температурою до 60˚С.

Трубы канализационные полипропиленовые (диаметр 50 мм.)

Трубы канализационные полипропиленовые (диаметр 110 мм.)